Библия - Обещанное Восстановление

2-а хронiки

Розділ 6

1 Тоді Соломон проказав: „„Промовив Господь, що Він пробува́тиме в мряці.

2 А я збудува́в храм оселі Твоєї, і місце Твого́ пробува́ння навіки!“

3 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив увесь Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.

4 А він сказав: „Благословенний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і руками Своїми ви́конав, кажучи:

5 Від того дня, коли Я вивів Свій народ з єгипетського кра́ю, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Імени там. І не вибрав Я ніко́го, щоб був володарем над народом Моїм, Ізраїлем.

6 Та вибрав Я Єрусали́м на пробува́ння Мого Імени там, і вибрав Я Давида, щоб був над народом Моїм, Ізраїлем.

7 І було на серці мого батька Давида збудува́ти храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

8 Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоє́му серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі на серці.

9 Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із сте́гон твоїх, — він збудує цей храм для Ймення Мого!

10 І спо́внив Госпо́дь Своє слово, що Він говорив. І став я замість батька свого Давида та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

11 І поставив я там ковчега, що в ньому Господній заповіт, якого Він склав з Ізраїлевими сина́ми“.

12 І став він перед Господнім же́ртівником навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої ру́ки.

13 А Соломон зробив був мідяне́ стоя́ло, і поставив його на сере́дину подві́р'я, — п'ять ліктів довжина йому, і п'ять ліктів ширина йому, а три лікті вишина йому. І став він на ньому, і став на коліна свої навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої руки до неба,

14 та й сказав: „Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небі та на землі! Ти стереже́ш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.

15 Ти спо́внив Своєму рабові Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю ви́повнив, як цього дня.

16 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, спо́вни для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив Ти йому, кажучи: Не переведе́ться з-перед лиця Мого ніхто з тих, що мають сидіти на Ізраїлевому троні, якщо тільки сини твої будуть доде́ржувати своїх доріг, щоб ходити в Зако́ні Моїм, як ти ходив перед лицем Моїм.

17 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові.

18 Бо чи ж справді Бог сидить з люди́ною на землі? Ось небо та небо небе́с не обіймають Тебе, — що́ ж тоді храм цей, що я збудував?

19 І Ти зве́рнешся до молитви Свого раба та до його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути по́клик та молитву, якою раб Твій мо́литься перед лицем Твоїм,

20 щоб очі Твої були відкриті на цей храм удень та вночі, на те місце, про яке Ти сказав, що покладе́ш Ім'я́ Своє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці.

21 І Ти бу́деш прислуха́тися до блага́нь Свого раба та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. І Ти почуєш із місця Свого пробува́ння, із небе́с — і почуєш, і пробачиш.

22 Якщо згрішить люди́на проти свого бли́жнього, і буде примушена прине́сти клятву, щоб присягнути, і клятва при́йде перед Твоїм же́ртівником у цьому храмі,

23 то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — обвинува́тиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його го́лову, й усправедли́виш справедливого, щоб дати йому за його справедливістю.

24 А якщо Твій наро́д, Ізра́їль, бу́де вда́рений ворогом, бо прогрішив Тобі, і коли вони зве́рнуться, і бу́дуть хвалити Ім'я́ Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,

25 то Ти почуєш із небе́с, і про́стиш гріх народу Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їм та їхнім батькам!

26 Коли затримається небо, і не буде дощу, бо прогріша́ться Тобі, то вони помоляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і з гріха́ свого наве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, —

27 то Ти почу́єш на небеса́х, і пробачиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину!

28 Голод коли бу́де в Краю́, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли буде, коли його вороги гноби́тимуть його́ в Краї міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, —

29 усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого́, Ізраїля, коли кожен буде знати пора́зу свою та горе своє, і простя́гне руки свої до цього храму,

30 то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого́, — і пробачиш, і даси тому чоловікові за всіма́ його дорогами, бо Ти знаєш серце його, бо Ти один знаєш серце лю́дських синів,

31 щоб вони боялися Тебе, і ходили Твоїми дорогами по всі дні, які вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батька́м нашим!

32 Також і чужи́нця, який не з наро́ду Твого, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́ великого, і руки́ Твоєї Сильної та раме́на Твого ви́тягненого, і при́йде, і помо́литься в цьому храмі,

33 то Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужи́нець, щоб усі наро́ди землі пізнали Ім'я́ Твоє, та щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізра́їль, і щоб пізнали вони, що Ім'я́ Твоє покликане над оцім храмом, що я збудував!

34 Коли народ Твій ви́йде на війну на своїх ворогів, доро́гою, якою Ти пошле́ш їх, і помо́ляться вони до Тебе в напрямі до цього міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого,

35 то почуєш Ти з небе́с їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд!

36 Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згріши́ла, — і Ти розгніваєшся на них, і даси їх во́рогові, а їхні поневі́льники ві́зьмуть їх до неволі до кра́ю далекого чи близько́го,

37 і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті до неволі, і наве́рнуться, і бу́дуть блага́ти Тебе в краю́ своєї неволі, говорячи: Ми згрішили, скривили дорогу свою, і були ми несправедливі,

38 і коли вони наве́рнуться до Те́бе всім своїм серцем і всією́ душею своєю в краю́ своєї неволі, куди їх понево́лили, і помоляться в напрямі до свого Кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, і в напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Ймення Твого́,

39 то Ти почуєш із небе́с, із постійного місця пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхні блага́ння, і вчи́ниш їм суд, і про́стиш Своє́му наро́дові, що вони згрішили Тобі!

40 Тепер, Боже мій, благаю, нехай будуть очі Твої відкриті, а уші Твої наста́влені на слу́хання молитви цього місця!

41 А тепер, — Устань же, о Господи, Боже, на Свій відпочи́нок, Ти й ковчег сили Твоєї! Священики Твої, о Господи Боже, нехай у спасі́ння зодя́гнуться, а побо́жні Твої хай добром веселя́ться!

42 Господи Боже, не відве́ртай лиця від Свого́ помазанця, згадай же про милість Своєму рабові Давиду!“

2-я книга Паралипоменон

Глава 6

1 Тогда Соломон сказал: Господу угодно жить во мраке.

2 И я построил Тебе дом для жительства, место для вечного Твоего пребывания.

3 И оборотился царь лицом своим к народу, и благословил все собрание Израиля (все собрание Израиля стояло).

4 И сказал: благословен Господь, Бог Израилев, Который сказанное устами своими Давиду, отцу моему, ныне исполнил руками своими. Он говорил:

5 С того дня, как Я вывел народ Мой из земли Египетской, Я не избрал города ни в одном из всех колен Израилевых для построения дома, в котором бы пребывало имя Мое, и не избрал человека, который бы был правителем народа Моего Израиля;

6 Но избрал Иерусалим, чтобы там пребывало имя Мое, и избрал Давида, чтоб он был над народом Моим Израилем.

7 У Давида, отца моего, было на сердце построить дом имени Господа, Бога Израилева.

8 Но Господь сказал Давиду отцу моему: у тебя есть на сердце построить дом имени Моему; хорошо, что это у тебя лежит на сердце.

9 Однако не ты построишь дом, а сын твой, исшедший из чресл твоих, построит дом имени Моему.

10 И исполнил Господь слово Свое, которое изрек. Я вступил на место отца моего Давида, и воссел на престол Израилев, как сказал Господь, и построил дом имени Господа, Бога Израилева;

11 И поставил в нем ковчег, в котором находится завет Господа, заключенный Им с сынами Израилевыми.

12 И стал он пред жертвенником Господа впереди всего собрания Израильтян, и простер руки свои.

13 Ибо Соломон сделал медный амвон, длиною в пять локтей, и шириною в пять локтей, а вышиною в три локтя, и поставил его среди двора. На нем он стал, и, преклонив колена впереди всего собрания Израильтян, простер руки свои к небесам,

14 И сказал: Господь, Боже Израилев! нет подобного Тебе Бога, ни на небесах, ни на земле. Ты хранишь завет и милость к рабам Твоим, ходящим пред Тобою от всего сердца своего;

15 Ты исполнил рабу Твоему Давиду, отцу моему, то, что говорил ему; что изрек устами Твоими, то в день сей Ты совершил рукою Твоею.

16 И ныне, Господь, Боже Израилев, исполни рабу Твоему Давиду, отцу моему, то, что Ты ему говорил. Ты сказал: не пресечется у тебя пред лицом Моим сидящий на престоле Израилевом, ежели только сыновья твои будут хранить путь свой, ходя по закону Моему, так, как ты ходил предо Мною.

17 И ныне Господь, Боже Израилев, да будет твердо слово Твое, которое Ты изрек рабу Твоему Давиду.

18 Поистине, Богу ли жить с человеками на земле? Вот небеса и небеса небес не вмещают Тебя; тем менее сей дом, который я построил.

19 Но Господь, Боже мой, воззри на молитву раба Твоего и на прошение его, услышь воззвание и молитву, которою раб Твой умоляет Тебя.

20 Да будут очи Твои ночью и днем отверсты на дом сей, на сие место, о котором Ты сказал: положу там имя Мое; услышь молитву, которою раб Твой будет молиться на сем месте.

21 Услышь моления раба Твоего и народа Твоего Израиля, когда они будут молиться на сем месте, услышь с места жительства Твоего, с небес, услышь и помилуй!

22 Когда человек согрешит пред своим ближним, и потребует от него клятвы, чтоб он клялся, и для клятвы придут пред жертвенник Твой в дом сей:

23 Тогда Ты услышь с небес, и произведи суд над рабами Твоими; воздай виновному, возлагая дело его на его голову; а правого оправдай, воздавая ему по правде его.

24 Когда народ Твой Израиль будет поражен пред неприятелем за то, что согрешил пред Тобою, и когда они обратятся к Тебе и прославят имя Твое, и будут просить и умолять Тебя в сем доме:

25 Тогда Ты услышь с небес, и прости грех народа Твоего Израиля, возврати их в землю, которую Ты дал им и отцам их.

26 Когда заключится небо и не будет дождя за то, что они будут грешить пред Тобою; и когда будут молиться на месте сем и прославят имя Твое; и обратятся от греха своего, поелику Ты смиришь их:

27 Тогда услышь с небес, прости грех рабов Твоих и народа Твоего Израиля, указав им добрый путь, по которому идти, и пошли дождь на землю Твою, которую Ты дал народу Твоему в наследие.

28 Будет ли голод на земле, будет ли моровая язва, будет ли палящий ветер, ржавчина, будет ли саранча и червь, неприятели ли будут теснить его в которой-нибудь земле владений его, будет ли какое бедствие, какая болезнь?

29 При всякой молитве, при всяком прошении, какое будет от какого-либо человека, или от всего народа Твоего Израиля, когда они почувствуют бедствие свое и болезнь свою, и прострут руки свои к сему дому,

30 Ты услышь с небес, с места жительства Твоего, и прости, и воздай каждому по всем путям его, так как Ты знаешь сердце его; ибо Ты один знаешь сердце сынов человеческих,

31 Чтобы они боялись Тебя и ходили путями Твоими во все дни, пока живут на земле, которую Ты дал отцам нашим.

32 Даже, когда иноплеменник, который не от Твоего народа Израиля, из отдаленной земли придет, услышав о великом имени Твоем и о могущественной руке Твоей, и о простертой мышце Твоей, когда они придут и будут молиться пред домом сим:

33 Тогда услышь с небес, с места жительства Твоего, и сделай все, о чем будет вопиять к Тебе иноплеменник, чтобы все народы земли знали имя Твое, и чтобы боялись Тебя, как народ Твой Израиль, и знали, что именем Твоим называется дом сей, который я построил.

34 Когда народ Твой пойдет на войну против неприятелей своих, куда Ты пошлешь его, и будут молиться Тебе, обратившись к сему городу, который Ты избрал и к дому, который я построил имени Твоему:

35 Тогда услышь с небес молитву их и прошение их, и сделай что должно для них.

36 Когда они согрешат пред Тобою (ибо нет человека, который бы не грешил), и Ты прогневаешься на них, и предашь их врагам, которые взяв их в плен, отведут их в землю отдаленную или близкую,

37 И когда они в земле, в которой будут находиться в плену, войдут в себя и обратятся, и будут молиться Тебе в земле плена своего, говоря: мы грешники, беззаконники, преступники;

38 И когда обратятся к Тебе всем сердцем своим, и всею душею своею, в земле плена своего, куда их отведут в плен, и будут молиться, обратясь лицом к земле своей, которую Ты дал отцам их, и к городу, который Ты избрал, и к дому, который я построил имени Твоему:

39 Тогда услышь с небес, с места жительства Твоего, молитву их и прошение их, и сделай, что должно для них, и прости народу Твоему, в чем он согрешил пред Тобою.

40 О, Боже мой, да будут очи Твои отверсты и уши Твои внимательны к молитве на месте сем!

41 И ныне Господь, Боже, стань на место покоя Твоего, Ты и ковчег могущества Твоего; священники Твои, Господь, Боже, да облекутся во спасение и святые Твои да радуются во благе.

42 Господь, Боже, не отврати лица помазанника Твоего, помни милости к Давиду, рабу Твоему!

2-а хронiки Розділ 6	2-я книга Паралипоменон Глава 6
1 Тоді Соломон проказав: „„Промовив Господь, що Він пробува́тиме в мряці.	1 Тогда Соломон сказал: Господу угодно жить во мраке.
2 А я збудува́в храм оселі Твоєї, і місце Твого́ пробува́ння навіки!“	2 И я построил Тебе дом для жительства, место для вечного Твоего пребывания.
3 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив увесь Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.	3 И оборотился царь лицом своим к народу, и благословил все собрание Израиля (все собрание Израиля стояло).
4 А він сказав: „Благословенний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і руками Своїми ви́конав, кажучи:	4 И сказал: благословен Господь, Бог Израилев, Который сказанное устами своими Давиду, отцу моему, ныне исполнил руками своими. Он говорил:
5 Від того дня, коли Я вивів Свій народ з єгипетського кра́ю, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Імени там. І не вибрав Я ніко́го, щоб був володарем над народом Моїм, Ізраїлем.	5 С того дня, как Я вывел народ Мой из земли Египетской, Я не избрал города ни в одном из всех колен Израилевых для построения дома, в котором бы пребывало имя Мое, и не избрал человека, который бы был правителем народа Моего Израиля;
6 Та вибрав Я Єрусали́м на пробува́ння Мого Імени там, і вибрав Я Давида, щоб був над народом Моїм, Ізраїлем.	6 Но избрал Иерусалим, чтобы там пребывало имя Мое, и избрал Давида, чтоб он был над народом Моим Израилем.
7 І було на серці мого батька Давида збудува́ти храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.	7 У Давида, отца моего, было на сердце построить дом имени Господа, Бога Израилева.
8 Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоє́му серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі на серці.	8 Но Господь сказал Давиду отцу моему: у тебя есть на сердце построить дом имени Моему; хорошо, что это у тебя лежит на сердце.
9 Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із сте́гон твоїх, — він збудує цей храм для Ймення Мого!	9 Однако не ты построишь дом, а сын твой, исшедший из чресл твоих, построит дом имени Моему.
10 І спо́внив Госпо́дь Своє слово, що Він говорив. І став я замість батька свого Давида та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.	10 И исполнил Господь слово Свое, которое изрек. Я вступил на место отца моего Давида, и воссел на престол Израилев, как сказал Господь, и построил дом имени Господа, Бога Израилева;
11 І поставив я там ковчега, що в ньому Господній заповіт, якого Він склав з Ізраїлевими сина́ми“.	11 И поставил в нем ковчег, в котором находится завет Господа, заключенный Им с сынами Израилевыми.
12 І став він перед Господнім же́ртівником навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої ру́ки.	12 И стал он пред жертвенником Господа впереди всего собрания Израильтян, и простер руки свои.
13 А Соломон зробив був мідяне́ стоя́ло, і поставив його на сере́дину подві́р'я, — п'ять ліктів довжина йому, і п'ять ліктів ширина йому, а три лікті вишина йому. І став він на ньому, і став на коліна свої навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої руки до неба,	13 Ибо Соломон сделал медный амвон, длиною в пять локтей, и шириною в пять локтей, а вышиною в три локтя, и поставил его среди двора. На нем он стал, и, преклонив колена впереди всего собрания Израильтян, простер руки свои к небесам,
14 та й сказав: „Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небі та на землі! Ти стереже́ш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.	14 И сказал: Господь, Боже Израилев! нет подобного Тебе Бога, ни на небесах, ни на земле. Ты хранишь завет и милость к рабам Твоим, ходящим пред Тобою от всего сердца своего;
15 Ти спо́внив Своєму рабові Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю ви́повнив, як цього дня.	15 Ты исполнил рабу Твоему Давиду, отцу моему, то, что говорил ему; что изрек устами Твоими, то в день сей Ты совершил рукою Твоею.
16 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, спо́вни для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив Ти йому, кажучи: Не переведе́ться з-перед лиця Мого ніхто з тих, що мають сидіти на Ізраїлевому троні, якщо тільки сини твої будуть доде́ржувати своїх доріг, щоб ходити в Зако́ні Моїм, як ти ходив перед лицем Моїм.	16 И ныне, Господь, Боже Израилев, исполни рабу Твоему Давиду, отцу моему, то, что Ты ему говорил. Ты сказал: не пресечется у тебя пред лицом Моим сидящий на престоле Израилевом, ежели только сыновья твои будут хранить путь свой, ходя по закону Моему, так, как ты ходил предо Мною.
17 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові.	17 И ныне Господь, Боже Израилев, да будет твердо слово Твое, которое Ты изрек рабу Твоему Давиду.
18 Бо чи ж справді Бог сидить з люди́ною на землі? Ось небо та небо небе́с не обіймають Тебе, — що́ ж тоді храм цей, що я збудував?	18 Поистине, Богу ли жить с человеками на земле? Вот небеса и небеса небес не вмещают Тебя; тем менее сей дом, который я построил.
19 І Ти зве́рнешся до молитви Свого раба та до його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути по́клик та молитву, якою раб Твій мо́литься перед лицем Твоїм,	19 Но Господь, Боже мой, воззри на молитву раба Твоего и на прошение его, услышь воззвание и молитву, которою раб Твой умоляет Тебя.
20 щоб очі Твої були відкриті на цей храм удень та вночі, на те місце, про яке Ти сказав, що покладе́ш Ім'я́ Своє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці.	20 Да будут очи Твои ночью и днем отверсты на дом сей, на сие место, о котором Ты сказал: положу там имя Мое; услышь молитву, которою раб Твой будет молиться на сем месте.
21 І Ти бу́деш прислуха́тися до блага́нь Свого раба та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. І Ти почуєш із місця Свого пробува́ння, із небе́с — і почуєш, і пробачиш.	21 Услышь моления раба Твоего и народа Твоего Израиля, когда они будут молиться на сем месте, услышь с места жительства Твоего, с небес, услышь и помилуй!
22 Якщо згрішить люди́на проти свого бли́жнього, і буде примушена прине́сти клятву, щоб присягнути, і клятва при́йде перед Твоїм же́ртівником у цьому храмі,	22 Когда человек согрешит пред своим ближним, и потребует от него клятвы, чтоб он клялся, и для клятвы придут пред жертвенник Твой в дом сей:
23 то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — обвинува́тиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його го́лову, й усправедли́виш справедливого, щоб дати йому за його справедливістю.	23 Тогда Ты услышь с небес, и произведи суд над рабами Твоими; воздай виновному, возлагая дело его на его голову; а правого оправдай, воздавая ему по правде его.
24 А якщо Твій наро́д, Ізра́їль, бу́де вда́рений ворогом, бо прогрішив Тобі, і коли вони зве́рнуться, і бу́дуть хвалити Ім'я́ Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,	24 Когда народ Твой Израиль будет поражен пред неприятелем за то, что согрешил пред Тобою, и когда они обратятся к Тебе и прославят имя Твое, и будут просить и умолять Тебя в сем доме:
25 то Ти почуєш із небе́с, і про́стиш гріх народу Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їм та їхнім батькам!	25 Тогда Ты услышь с небес, и прости грех народа Твоего Израиля, возврати их в землю, которую Ты дал им и отцам их.
26 Коли затримається небо, і не буде дощу, бо прогріша́ться Тобі, то вони помоляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і з гріха́ свого наве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, —	26 Когда заключится небо и не будет дождя за то, что они будут грешить пред Тобою; и когда будут молиться на месте сем и прославят имя Твое; и обратятся от греха своего, поелику Ты смиришь их:
27 то Ти почу́єш на небеса́х, і пробачиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину!	27 Тогда услышь с небес, прости грех рабов Твоих и народа Твоего Израиля, указав им добрый путь, по которому идти, и пошли дождь на землю Твою, которую Ты дал народу Твоему в наследие.
28 Голод коли бу́де в Краю́, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли буде, коли його вороги гноби́тимуть його́ в Краї міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, —	28 Будет ли голод на земле, будет ли моровая язва, будет ли палящий ветер, ржавчина, будет ли саранча и червь, неприятели ли будут теснить его в которой-нибудь земле владений его, будет ли какое бедствие, какая болезнь?
29 усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого́, Ізраїля, коли кожен буде знати пора́зу свою та горе своє, і простя́гне руки свої до цього храму,	29 При всякой молитве, при всяком прошении, какое будет от какого-либо человека, или от всего народа Твоего Израиля, когда они почувствуют бедствие свое и болезнь свою, и прострут руки свои к сему дому,
30 то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого́, — і пробачиш, і даси тому чоловікові за всіма́ його дорогами, бо Ти знаєш серце його, бо Ти один знаєш серце лю́дських синів,	30 Ты услышь с небес, с места жительства Твоего, и прости, и воздай каждому по всем путям его, так как Ты знаешь сердце его; ибо Ты один знаешь сердце сынов человеческих,
31 щоб вони боялися Тебе, і ходили Твоїми дорогами по всі дні, які вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батька́м нашим!	31 Чтобы они боялись Тебя и ходили путями Твоими во все дни, пока живут на земле, которую Ты дал отцам нашим.
32 Також і чужи́нця, який не з наро́ду Твого, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́ великого, і руки́ Твоєї Сильної та раме́на Твого ви́тягненого, і при́йде, і помо́литься в цьому храмі,	32 Даже, когда иноплеменник, который не от Твоего народа Израиля, из отдаленной земли придет, услышав о великом имени Твоем и о могущественной руке Твоей, и о простертой мышце Твоей, когда они придут и будут молиться пред домом сим:
33 то Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужи́нець, щоб усі наро́ди землі пізнали Ім'я́ Твоє, та щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізра́їль, і щоб пізнали вони, що Ім'я́ Твоє покликане над оцім храмом, що я збудував!	33 Тогда услышь с небес, с места жительства Твоего, и сделай все, о чем будет вопиять к Тебе иноплеменник, чтобы все народы земли знали имя Твое, и чтобы боялись Тебя, как народ Твой Израиль, и знали, что именем Твоим называется дом сей, который я построил.
34 Коли народ Твій ви́йде на війну на своїх ворогів, доро́гою, якою Ти пошле́ш їх, і помо́ляться вони до Тебе в напрямі до цього міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого,	34 Когда народ Твой пойдет на войну против неприятелей своих, куда Ты пошлешь его, и будут молиться Тебе, обратившись к сему городу, который Ты избрал и к дому, который я построил имени Твоему:
35 то почуєш Ти з небе́с їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд!	35 Тогда услышь с небес молитву их и прошение их, и сделай что должно для них.
36 Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згріши́ла, — і Ти розгніваєшся на них, і даси їх во́рогові, а їхні поневі́льники ві́зьмуть їх до неволі до кра́ю далекого чи близько́го,	36 Когда они согрешат пред Тобою (ибо нет человека, который бы не грешил), и Ты прогневаешься на них, и предашь их врагам, которые взяв их в плен, отведут их в землю отдаленную или близкую,
37 і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті до неволі, і наве́рнуться, і бу́дуть блага́ти Тебе в краю́ своєї неволі, говорячи: Ми згрішили, скривили дорогу свою, і були ми несправедливі,	37 И когда они в земле, в которой будут находиться в плену, войдут в себя и обратятся, и будут молиться Тебе в земле плена своего, говоря: мы грешники, беззаконники, преступники;
38 і коли вони наве́рнуться до Те́бе всім своїм серцем і всією́ душею своєю в краю́ своєї неволі, куди їх понево́лили, і помоляться в напрямі до свого Кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, і в напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Ймення Твого́,	38 И когда обратятся к Тебе всем сердцем своим, и всею душею своею, в земле плена своего, куда их отведут в плен, и будут молиться, обратясь лицом к земле своей, которую Ты дал отцам их, и к городу, который Ты избрал, и к дому, который я построил имени Твоему:
39 то Ти почуєш із небе́с, із постійного місця пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхні блага́ння, і вчи́ниш їм суд, і про́стиш Своє́му наро́дові, що вони згрішили Тобі!	39 Тогда услышь с небес, с места жительства Твоего, молитву их и прошение их, и сделай, что должно для них, и прости народу Твоему, в чем он согрешил пред Тобою.
40 Тепер, Боже мій, благаю, нехай будуть очі Твої відкриті, а уші Твої наста́влені на слу́хання молитви цього місця!	40 О, Боже мой, да будут очи Твои отверсты и уши Твои внимательны к молитве на месте сем!
41 А тепер, — Устань же, о Господи, Боже, на Свій відпочи́нок, Ти й ковчег сили Твоєї! Священики Твої, о Господи Боже, нехай у спасі́ння зодя́гнуться, а побо́жні Твої хай добром веселя́ться!	41 И ныне Господь, Боже, стань на место покоя Твоего, Ты и ковчег могущества Твоего; священники Твои, Господь, Боже, да облекутся во спасение и святые Твои да радуются во благе.
42 Господи Боже, не відве́ртай лиця від Свого́ помазанця, згадай же про милість Своєму рабові Давиду!“	42 Господь, Боже, не отврати лица помазанника Твоего, помни милости к Давиду, рабу Твоему!

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

2-а хронiки

Розділ 6

2-я книга Паралипоменон

Глава 6

2-а хронiки

Розділ 6

2-я книга Паралипоменон

Глава 6

Старий завіт

Новий завіт

2-а хронiки

Розділ 6

2-я книга Паралипоменон

Глава 6

2-а хронiки

Розділ 6

2-я книга Паралипоменон

Глава 6

Старий
завіт

Новий
завіт